Аукціони замість «зеленого» тарифу

В рамках 1-го міжнародного енергетичного форуму «Вітер і Водень» 2018 (INEF ’18) питання переходу з «зеленого» тарифу на систему аукціонів стали одними з ключових. У дискусії взяли участь «Українська вітроенергетична асоціація»,  Енергетична асоціація «УКРАЇНСЬКА ВОДНЕВА РАДА», ТОКМАК СОЛАР ЕНЕРДЖІ, «Вітряні парки України», ДТЕК, ЕКО ОПТІМА та інші компанії, які займаються розвитком ВДЕ в Україні. Дізнаємося, що вони думають.

 

Специфіка вітроенергетики в тому, що проекти реалізуються набагато довше, ніж сонячні. Якщо сонячну станцію можна реалізувати за 6 — 9 місяців, то для вітропарку буде потрібно близько 2 років. При сьогоднішньому тарифі окупність проекту вітроелектростанції як мінімум 5 років, тому девелоперам потрібні умови, які гарантуватимуть, що їх проект окупиться. І на сьогодні «зелений» тариф є одним з основних таких умов.

 

Якщо говорити про тариф для вітрової генерації, то він нижче, ніж у сонячних станцій. Так, за 1 кВт-год електроенергії, що генерується промисловими сонячними станціями, держава платить 18 євроцентів (з урахуванням ПДВ), то ставка для вітропарків 10,2 євроцентів / кВт-год (з 2019 року тариф знизиться до 9 євроцентів / кВт).

 

Минулий рік в Україні став роком відродження проектів вітростанцій — було запущено 4 веторпарка в 4 областях України, загальні потужності вітростанцій досягли 594 МВт (з урахуванням АР Крим), а учасники ринку, в цілому відзначають готовність банків інвестувати в нові проекти.

 

Але часта зміна правил гри на ринку ВДЕ змушує інвесторів сповільнюватися, приймаючи рішення про реалізацію. За словами глави Вітроенергетичної асоціації України (УВЕА) Андрія Конеченкова, девелопери, які цікавляться українським ринком ставлять одне і те ж питання: «Чи переходите ви на аукціони? Коли?».

 

«Ми бачимо сьогодні, що аукціони — це, дійсно, світовий тренд. Але, в той же час, в світі спостерігається багато негативних моментів, коли аукціони зупиняють ринок — проти аукціонів часто виступають виробники обладнання, величезний ризик йде на девелоперів. Але іноземні банки аукціони підтримують — так як об’єкти отримують гарантований тариф на 15 — 20 років. Ми від цього тренда не підемо і рано чи пізно ми перейдемо на аукціони, але в цьому переході повинна бути опрацьована дорожня карта і створений механізм, який би зацікавив інвестора увійти в нову схему. Також перехід з «зеленого» тарифу повинен бути комплексним питанням, а не тільки приводом, щоб знижувати тарифи» — зазначив Андрій Конеченков.

 

Генеральний директор ТОВ «Керуюча компанія «Вітропарки України» Владислав Єременко наголосив на важливості стабільності законодавства, особливо для того, щоб в Україні розвивалася локалізація виробництва вітроенергетичного обладнання. За його словами, зараз на ринку мало хто розуміє, що мається на увазі під словом «аукціон» і як ця схема буде працювати. А для того, щоб будь-який інструмент був ефективним, його робота повинна бути зрозумілою, прозорою, і має бути виділено час на його адаптацію.

 

«Аукціони — це дуже цікаве питання, але відповіді на нього у мене немає. У деяких країнах цей механізм спрацював дуже ефективно, в інших — Португалія, Іспанія, Греція, Румунія, Болгарія — зміни системи підтримки привели до повного фіаско, коли після введення аукціонів нічого не будується. Аукціони — це, напевно, майбутнє. І ми до цього рано чи пізно прийдемо. Але основою для будь-якого аукціону є стабільний, зрозумілий і прозорий інститут, який, на превеликий жаль, поки відсутня. Бажання, звичайно, є, щоб це було до кінця наступного року — як йдуть розмови, що аукціони ведуть з 2020 року. Але вірогідність цього дуже невелика», — повідомив генеральний директор компанії «Віндкрафт Україна» Карл Стурен. Також він зазначив що проблема вітроенергетики не в високому тарифі, а в необхідності акумуляції енергії. І вирішувати цю проблему було б набагато логічніше, ніж обговорювати аукціони.

 

«Дискусія швидше повинна стосуватися вартості зеленої енергетики, тому що якщо порівнювати 5 років тому і зараз, то вартість обладнання зменшилася. І ми розуміємо, що вартість тарифу повинна зменшуватися. Але, на мою думку, точно не можна міняти саму систему. Зміна системи знову сповільнить розвиток, і ми знову втратимо можливість не тільки залучити інвестиції, а й оновити генерацію, яка дісталася нам від Радянського Союзу, і вимагає модернізації. А для цього кроку нам зараз необхідно впроваджувати відновлювані джерела енергії, в тому числі і вітрові потужності», — вважає Максим Козицький, директор девелоперської компанії ТОВ «Еко-Оптіма».

 

У ДТЕК вважають, що перехід з «зелених» тарифів на аукціони має сенс, тому що сама ідея аукціонів корисна для інтересів держави. «Ми розуміємо, що та дискусія, яка зараз піднімається з приводу необхідності зміни системи підтримки «зеленої» енергетики — вірна. Але, традиційно для нас, дискусія ця трошки запізнилася, і тому ведеться занадто швидко. Сама ідеологія аукціонів теж вірна — держава буде вирішувати свої завдання по збільшенню частки відновлюваної енергетики найбільш ефективним способом — за найефективнішою вартістю. Головна проблема — це терміни реалізації переходу, а також те, хто буде власником, і хто буде проводити аукціони » — повідомила Вікторія Сиромятова, директор «ДТЕК Віндпауер».

 

Вочевидь аукціони не скасують «зелені тарифи» водночас, тому що зараз в Україні діє законодавство, в якому чітко прописана норма «зеленого тарифу» терміном до кінця 2029 року, але аукціонні інструменти дають можливість оптимізувати фінансове навантаження на енергетичний ринок і забезпечить збільшення обсягів інвестицій в українську енергетику для заміщення зношених потужностей  новими «зеленими».